Доля України, її майбутнє залежить сьогодні насамперед від послідов­ ності та рішучості у проведенні всього комплексу заходів, спрямова­ них на формування власне української держави. Надзвичайно важливе місце в цьому посідає проблема реального утвердження державності української мови в усіх сферах офіційного використання.

У мовній справі варто здійснити рішучу «операцію», як це зробили сво­ го часу ізраїльтяни, французи, німці. Державною мовою має бути мова корінної нації, яка створила нашу державу і дала їй наз­ву — Україна. Проте, це аж ніяк не означає ущемлення прав народів, які живуть по­ ряд з нами. Нехай зберігають свою самобутність, привабливість у межах своїх громад, шкіл, родин, а в державній сфері виявляють таку саму законослухняність, як і титульне населення України.

До речі, саме так вирішують цю проблему в усіх країнах світу, що і є найвищим виявом демократії.

Час, зрештою, перестати збиткуватися з української мови. Мовне каліцтво заполонило наші телеекрани. Назвіть хоча б один канал, що працює тільки державною мовою, пропагує українську культу­ ру, літературну мову. Чому, коли українець жартує, він обов’язково мусить розмовляти суржиком? Для чого ми штампуємо таке хохля­ цтво? Ні з українським народом, ні з російським ці явища нічого спільного не мають. Хіба наша молодь не здатна на справжні укра­ їнські жарти на арені клубів веселих і кмітливих? 

Немає мов кращих чи гірших. Усі мови неповторні й специфіч­ ні. Немає серед них «провінційних», «хуторянських», «сільських» і «міських», але є мова держави, яку треба поважати, оберігати, за­ хищати й розвивати. Нині, як ніколи, потрібен захист української мови як державної (За П. Таланчуком) (238 слів).

Додати коментар


Захисний код
Оновити