Запорозьке козацтво, цей феномен світової історії, протягом трьох століть, по суті, визначало напрями економічного, політичного і культурного розвитку України. На Запорозькій Січі склалася і розвивалася культура, яка виникала на основі глибоких традицій українського народу.

Серед запорозьких козаків, особливо старших, було чимало високоосвічених людей, котрі навчались у Києво-МогилянськІй академії.

Протягом багатовікового періоду національно-визвольної боротьби український народ творив думи — сувору, мужню, героїчну поезію. Кобзарям належить славне місце в історії українського народу, неоціненна роль їх в урятуванні невільників. Кордони були для них відкриті, і народ­них співців можна було почути і в Кафі, і в Стамбулі, і в Трапезунді. Вони ж і створили думи про полоняників: «Плач невільників», «Смерть козака в Азові». Кобзарі офіційно входили до складу Запорозького Війська і разом із сурмачами грали військову музику.

Козаки були глибоко віруючими людьми, дотримувалися християнської православної віри. Головним святом на Запоріжжі було свято По­крови — 1 жовтня. Під покровом Богоматері запорожці не боялися ні ворожого вогню, ні грізної стихії.

Культура Запорозької Січі з плином часу не загинула, вона завжди зберігалася нашим народом, яких би тяжких випробувань йому не довелося зазнати. Козацька духовність та її найвищий прояв — культура — міцно ввійшли в життя сучасної української нації. (З журналу, 179 слів)

Додати коментар


Захисний код
Оновити